Москаленко Тетяна Степанівна:

    Базова програма «Я у Світі» наголошує на важливості формування компетентної, самосвідомої особистості, здатної вільно мислити, аналізувати, доводити свою точку зору у будь-якій життєвій ситуації. Одним із способів розв’язання цього завдання є навчання дошкільнят говорити.

      Мовлення тісно пов'язане з процесами мислення, на думку Ф.Сохіна, "Зв’язність мовлення - це зв’язність думок". Здатність точно висловлюватись, тобто піклуватись про те, щоб завжди бути зрозумілими співрозмовникові,  обдумувати форму викладання своїх думок, логічність висловів - вкрай необхідна кожній людині у будь-якій життєвій ситуації. Вміння чітко будувати розповідь, писати твори - одна з провідних вимог школярів, студентів. Вміння зв'язно розповідати формується у дітей ще в дошкільному віці.

      З дітьми своєї групи я часто граю в дидактичні ігри, сюжетні, рухливі.

  Дидактичні ігри спрямовані  на розвиток у дітей фонематичного слуху, передбачають завдання на виділення з тексту слова із заданим звуком, добирання слова з названим звуком. Наприклад  "Почни слово",  "Зберемо врожай". Граючи  в рухливі ігри, діти  вчаться говорити інтонаційно, використовуючи діалогічну пряму мову.  "Гуси", "У ведмедя у  бору".

  Найбільш діти молодшої групи люблять грати в сюжетно-рольові ігри: "Сім'я","Дитсадок", при цьому в них розвивається мовленєво-комунікативна компетентність, як засіб спілкування один з одним та дорослими.

      Під час навчання мовленєвого розвитку дітей навчають запам'ятовувати вірші, складати розповіді коротенькі за своїм зразком, за малюнком, картинкою.

      Також  мої  діти люблять дуже слухати  казки,  оповідання.

Все, що читаємо з дітьми,  ми грунтовно опрацьовуємо. Я пояснюю їм незрозумілі вислови й слова, визначаємо головну думку твору, який герой найбільше сподобався.

       У процесі роботи ставлю дітям нові запитання, це активізує увагу малюків, дає можливість дорослому індивідуалізувати завдання.

  Дітей потрібно спонукати переказувати кожний прочитаний твір за складеним планом. Можна пропонувати переказ як близький до тексту так і стислий.

Разом з вихованцями часто переглядаємо мультфільми, потім їх обговорюємо, переказуємо. Це необхідно для того, щоб діти привчалися думати, мислити, фантазувати, варіювати сюжет, а не бездумно спостерігати за дією на екрані. Деякі діти взагалі не вникають у суть того, що вони бачать, не розуміють сюжет і не стежать за його розвитком, а частина дітей розуміють усе, але по-своєму, а найчастіше, зовсім не так як хотіли б батьки чи вихотелі.

  Я не ставлю перед дітьми надмірних вимог під час  навчально-виховних процесів, щоб не відбити у них інтерес до творчості.

  Елементарна літературна творчість дитини розвиває мовлення, мислення, логіку, спостережливість, фантазію, увагу. Вона збагачує її словниковий запас, привчає заповнювати свій вільний час корисною діяльністю, виховує організованість, самостійність, формує самоповагу.

Галущенко Тамара Миколаївна:

Одним із пріоритетних завдань освіти є формування оптимального стану здоров’я малюків та забезпечення їхнього різнобічного гармонійного розвитку.

   У дослідженнях, присв’ячених концептуальним змінам освітнього середовища (А.Богуш, Е.Вільчковського, Н.Денисенко, Г. Бєлєнької),

йдеться про усвідомлення цінності здоров’я, особливо в період дитинства, забезпечення  оптимального стану здоров’я, визнання унікальності кожної дитини та забезпечення ефективності її індивідуального розвитку.

   Здоров’я дитини є базисною основою її виховання, навчання та розвитку.

Саме тому принцип   оздоровчої спрямованості  освітньо-виховного процесу виокремлюється як один зі стратегічних у сучасній системі дошкільної освіти. А отже, беззаперечною є необхідність здійснення моніторингу стану здоров’я дітей через різні процеси організації життєдіяльності малюків в умовах дошкільного навчального закладу.

   Головним завданням освіти є створення умов для оптимально активної життєдіяльності дітей дошкільного віку, яка забезпечить їхнє щасливе зростання. Успішна реалізація цього завдання передбачає необхідність з перших кроків життя  формувати у малят основи культури здоров’я.

   І  саме вихователям дошкільнят належить провідна роль у забезпечені неперервності процесу засвоєння цінностей та понять, спрямованих на формування здоров’яжбережувальних умінь і навичок, свідомого ставлення до оцінки власного здоров’я кожною дитиною, ведення здорового способу життя, адекватну оздоровчу поведінку.

   Сьогодні завдання №1- така організація освітнього процесу, за якої міцне здоров’я, крім особистісної цінності, стане для дитини однією із провідних потреб не лише в дошкільний період, а й упродовж усього життя.

   Тож з перших років життя слід вести просвітницько-виховну роботу, формувати у малюків звичку дбати про власне здоров’я.

   Цілком логічно, що першою освітньою лінією Базового компонента дошкільної освіти як Державного стандарту дошкільної освіти України визначено «Особистість дитини», що складається з двох частин: ” Здоров’я та фізичний розвиток” і ”Cамовстановленя”.

   Реалізація розділу ” Здоров’я та фізичний розвиток” має на меті формування здоров’яжбережувальної компетенції дитини: уміння виконувати основні рухи та гімнастичні вправи; застосовувати здобуті знання, вміння та навички щодо збереження здоров’я без шкоди як власному здоров’ю, так і здоров’ю  інших людей.

   Організація фізкультурно-оздоровчої роботи у дошкільного закладі пов’язана з активною руховою діяльністю дітей та має на меті забезпечити оптимальний стан їхнього здоров’я, успішний фізичний розвиток, подолання гіподинамії, формування рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей та формування інтересу до різних видів рухової діяльності.

   Основні показники фізичного здоров’я дитини – загартованість організму, який визначається доцільним вибором різних його видів (обтирання, обливання холодною водою, ходіння босоніж, полоскання горла, плавання в басейні тощо). Запорука позитивних зрушень – систематичність, послідовність, позитивне ставлення дитини до за гартувальних процедур.

  Фізичний розвиток дитини значною мірою залежить від рівня її рухової активності. Систематичність, оптимальна кількість занять сприяє тренованості організму, належній руховій підготовленості та розвитку фізичних якостей.

   Активність та самостійність дітей у здобутті рухового досвіду допоможе сформувати у них здатність генерувати ідеї, асимілювати власний досвід, передбачати результати. Все це позитивно позначається на рівні їхньої рухової компетентності, формуванні активної життєвої позиції.

Особливості проведення різних форм роботи з фізичного виховання

• Щоденні колективні заняття з фізичної культури;
• Міні-заняття (різновид самостійної діяльності, під пильним контролем вихователя);
• Фізкультхвилинки;
• Хороводні рухливі ігри;
• Фізкультпаузи;
• Фізкультурні свята;
• Гімнастика після сну з елементами корекції.

Передумови збереження здоров’я дитини:

• Гуманістична спрямованість освітньо-виховного процесу, повага дитини, віра в її можливості, відсутність критики, об’єктивно-оптимістичний аналіз досягнень вихованця;
• Встановлення  доброзичливих стосунків;
• Надання кожній дитині можливості почуватися щасливою;
• Забезпечення оптимальної реалізації особистісного потенціалу кожної                                      дитини;
• Особистісна налаштованість працівників дошкільного навчального закладу і батьків на збереження здоров’я малюків як основного елементу загальнолюдської культури;
• Забезпечення оптимальної активної життєдіяльності дітей;
• Відповідність процесу життєдіяльності дітей нормам безпечного та здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя має бути не лише засобом досягнення міцного здоров’я, а нормою щоденного життя.

Головні аспекти  здоров’яжбережувальної роботи.

Оздоровчий аспект виховання має на меті вибір доцільного змісту, що відповідає потребам безпечної життєдіяльності дітей, адже знати – означає усвідомлювати правила оздоровчої та безпечної поведінки, а вміти – володіти

сформованою системою поведінкових навичок.

   Щодо виховного впливу на усвідомлення дітьми чинників здоров’я, засвоєння ними дітей основ культури здоров’я, то тут дуже важливо, щоб освітній  зміст відповідав вікові дітей, їхнім потребам, інтересам та можливостям.

 Інформаційний компонент дошкільної освіти має бути виваженим, відповідати психічному розвитку дітей та забезпечувати формування їхньої компетентності у сфері зміцнення здоров’я, фізичного розвитку. Ефективно ознайомлювати дітей з правилами безпечної поведінки на природі, у соціумі з  незнайомими людьми, побутовій діяльності, чинниками здоров’я, емоціями, правилами  етичної поведінки допоможуть бесіди, розповіді, різні види наочності, художня література, аналіз життєвих ситуацій.

   Інформація, яку отримують діти, має бути доступною та зрозумілою.

 Статеве виховання передбачає ознайомлення дітей з ознаками  статі.

У реалізації змісту статевого виховання слід проявляти виваженість та гнучкість. Варто акцентувати увагу на тих ознаках, які діти щоденно спостерігають у зовнішності, одязі, функціональній діяльності людей. У будь-якій життєвій ситуації педагог – професіонал повинен уміти в разі потреби змінювати акцент. Ознайомлюючи дітей з  дітей з етапами життєвого шляху людини, слід наголошувати на особливостях життєдіяльності у різні періоди життя, життєдіяльності на виконання певних функцій, формуванні у дітей любові та шанобливого ставлення до старших.

   Реалізуючи нові, стратегічні завдання, освітяни завжди мають пам’ятати: не варто відмежовуватися від здобутків, які вже  є у педагогічному арсеналі, адже розвиток відбувається по спіралі, а серцевиною цієї спіралі є не порожнина, а система цінностей, досягнень та надбань. Тож, розпочинаючи новий виток на педагогічній ниві, слід міцно стояти на побудованій платформі, вдумливо впроваджуючи нове, продиктоване часом.

Список літератури:

1.«Здоров’я та фізичний розвиток дитини»

Реалізація завдань освітньої лінії «Особистість дитини».

О.Богініч, канд. пед.наук, головний спеціаліст департаменту вищої освіти МОНмолодьспорту України. («Дошкільне виховання №9-2012»)

2. «Нетрадиційні та традиційні форми фізичного виховання»

      («Дошкільне виховання №6-2011»)

3.«Рух для здоров’я малюків»    («Дошкільне виховання №9-2011»)